Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спричинятися

Спричинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. спричини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Содѣйствовать, посодѣйствовать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 190.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПРИЧИНЯТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПРИЧИНЯТИСЯ"
Березінь, -зня, м. = березіль. Гн. ІІ. 211.
Вистрибом нар. Въ припрыжку (бѣжать). Желех.
Злиняти, -ня́ю, -єш, гл. Слинять, полинять. Біле личко, чорні брови повік не злиняють. Чуб. V. 19.
Краєчка, -ки, ж. Ум. отъ крайка.
Ленде́рево, -ва, с. раст. Larix europaea. Шух. І. 18.
Лікарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Врачевать, заниматься лѣченіемъ. Потім її стала вчити і лікарувати. Шевч. 352.
Му́кати, -каю, -єш, гл. Мычать. Мукає корова. Камен. у. Чогось телята мукають. Драг.
Надколо́ти Cм. надколювати.
Пайок, -йка, м. Ум. отъ пай.
Поостуджувати, -джую, -єш, гл. Остудить, охладить (во множествѣ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПРИЧИНЯТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.