Глумити, -млю, -миш, гл. Поражать, истреблять, портить. Наче кара Божа, що людей глумила. Дітвора глумить тільки отті оріхи. Було б тобі, вражий сину.... нас трох не кохати, нас трох не глумити.
Загугни́ти, -гню́, -ни́ш, гл. Заговорить въ носъ, загнусить. Аж ось пан Олексій покинув читати та як загугнить з своїми школярами. І мені Господь послав побратима, — загугнив Кривоніс.
Зуміти 2, -мі́ю, -єш, гл. Сумѣть. Як зуміла, так і спіла.
Кошарчина, -ни, ж. Небольшая кошара.
Небувалість, -лости, ж. То, чего не-было. Гнівили Тройцю й горювали за небувалость і обман.
Пазушина, -ни, ж.
1) Удареніе на 1-мъ слогѣ. Разрѣзъ пазушный въ сорочкѣ.
2) Удареніе на 3-мъ слогѣ = пазуха 1. Заложи ручину за пазушину, одірви од серденька злую гадину.
Процвірчати, -чу́, -чи́ш, гл. О сверчкѣ: протрещать. Усю ніч процвірчав цвіркун.
Рожево нар. Розовымъ цвѣтомъ, розово. Тілько з краєчку рожево зорялося од схід сонця. І синьо, й рожево коло тії хатки.
Торбаниста, -ти, м. Играющій на торбанѣ.
Халамій, -мія и халамінь, -ня, м. = халатей. Жид, жид халамій (халамінь) повісивсі на ремінь.
