Горе́цтво, -ва, с. Горесть, печаль.
Дурни́й, -а, -е. 1) Глупый. Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Хто дурнішний — чи пани, чи прості люде? — Пани сами по собі дурні, а ми сами сами по собі. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. дурни́й ро́зум. Глупость; глупая голова. Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить. Ти, козаче молоденький, дурний розум у тобі. з дурно́го ро́зуму. По глупости. дурне́ бала́ка. Глупости говорить. дурне́ ко́лесо. Весенняя игра. по дурно́му. Напрасно. 2) Бѣшеный (о собакѣ). Дурна собака наших собак покачала. Ум. дурене́нький, дурне́сенький. Раденький, що дурненький.
Заяло́зитися, -жуся, -вишся, гл. Засалиться.
Кальний, -а, -е. Грязный, нечистый. В ремесника золота рука, та кальний рот. Як загнали ляхів в кальнії болота. Шлях кальний, — коні ледве-ледве сунуть. Cм. калний.
Король, -ля, м. 1) Король. Сейми, сеймики ревіли, сусіде мовчали, дивилися, як королі із Польщі втікають. То король ниверсали писав, самому Барабашу до рук подавав. Дума. 2) Названіе вола самой свѣтлой масти. 3) Весенняя хороводная игра молодежи, существующая въ двухъ видахъ. Ну лиш у хрещика, або в короля. 4) Король (въ картахъ). 5) Преимущ. во мн. Родъ игры въ бирюльки; изъ употребляющихся при этомъ 36 палочекъ, четыре, болѣе толстыя, также называются королями. Ум. коро́лик.
Мале́нечкий, -а, -е., Ум. отъ малий.
Огортати, -та́ю, -єш, сов. в. огорну́ти, -ну́, -неш, гл. = обгортати, обгорнути. Візьме її та й огорне в ризу золотую.
Розм'якнути, -кну, -неш, гл. Размякнуть. Уже Вулькан розмяк як каша.
Труднощі, -щів, ж. мн. Трудныя дѣла.
Чіпатися, -паюся, -єшся, гл. = чіплятися. Щоби не чіпалися вроки чи дитини, чи худобини....
