Гаснути I, -ну, -неш, гл. Угасать, потухать. На вітрі свічка гасне. Тліла искра, тихо дотлівала на роспутті широкому, та й гаснути стала. Крізь верби сонечко сияє і тихо гасне.... День погас і все спочило. Гаснуть очі.
Зажи́нки, -ків м., мн. Начало жатвы.
Зау́хати, -хаю, -єш, гл. Закричать: ух!
Копривник и копривняк, -ка, м. Травникъ, Sylvia.
Паздерник, -ка, м. Октябрь.
Проверещати, -щу́, -щи́ш, гл. Рѣзко прокричать.
Пропоєць, -йця, м. Пьяница.
Рандарь, -ря, м. = орандарь. Із жидом-рандаром торг торговала.
Судити, -джу́, -диш, гл.
1) Судить. Люде горді, неправедні, своїм судом судять. Бог судить не так, як люде.
2) Осуждать, пересуживать. Судять же нас люде. Чом ти до мене звечора не вийшла? Ой як же мені, серце, звечора виходити? Як угледять вороженьки, то будуть судити. Ой нехай же судять, як розуміють: прийде тая годинонька, вони й поніміють.
3) Опредѣлять, назначать. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Не судив мені Бог, кого я любила.
Такой нар. = також.
