Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вирити 1

Ви́рити 1. Cм. ІІ. Вирива́ти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 182.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИТИ 1"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИТИ 1"
Відгосподарювати, -рю́ю, -єш, гл. Перестать быть хозяиномъ.
Віддушити Cм. віддушувати.
Докінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. Св. П. 1 кн. М. II. 2.
Змутити, -чу, -тиш, гл. Возмутить; помутить. Надлетіли гуси з чистого броду, змутили мені студену воду. Чуб. V. 325.
Передзижчати, -чу́, -чи́ш, гл. Пережужжать.
Поділити, -ся. Cм. поділяти, -ся.
Посоромно нар. Совѣстно, стыдно.
П'яти-перстень, -тня, м. Раст. Potentilla alba L. ЗЮЗО. І. 174.
Себелюбий, -а, -е. Себялюбивый, эгоистическій. Шевч. ІІ. 159.
Фацарити, -рю, -риш, гл. = капарити 2. Фр. (Желех.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРИТИ 1.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.