Вискирятися, -ряюся, -єшся, сов. в. вискиритися, -рюся, -ришся, гл. = вискалятися, вискалитися.

Де́рти, деру́, -ре́ш, гл. 1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу що страх. Харьк. у. 2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. 3) Грабить. Гайдамаки дерли народ років, може, з десять, аж мандебурія стала. ЗОЮР. 135. 4) Требовать лишнее; брать взятки. У поліції деруть і тепер так, як дерли і перше. 5) Драть, царапать. Проханий кусок горло дере. Ном. 6) Де́рти горобці́в, ластовеня́т и пр. Разорять гнѣзда воробьевъ, ласточекъ и пр. А ти б хотів, щоб інститутки горобців дерли та учились мужичих казок? Левиц. Пов. 151. 7) Де́рти го́рло. Сильно кричать. 8) Де́рти крупи́. а) Превращать зерно въ крупу посредствомъ жернововъ. б) Рождественская игра. О. 1862. IV. 87. 9) Дерка́ч дере́. Коростель кричитъ. 10) Де́рти о́чі. Лѣзть въ глаза. Як сниться хто з померших, то треба на часточку дати, щоб очей не дерло. Ном. № 287. 11) Де́рти пі́р'я. Обрывать бородки перьевъ. Усю зіму пір'я дерла — так надокучило, за те подушки м'які будуть. Васильк. у. 12) Обдирать кору деревьевъ. Лика дерти. Ой як підемо у щирі бори да берестоньку дерти. Мет. 466. 13) Де́рти го́лову. Задирать, поднимать голову. (Кінь) дере вгору головоньку. Н. п. 14) — во́вну. Чесать шерсть щеткой съ проволочными крючками. Вас. 152. 15) — мур. Приходить въ отчаяніе. Мати мур дере, в землю вбивається: «Утопила я й твою, й свою головоньку». Г. Барв. 264. 16) Бѣжать сильно. Я берегом деру. Г. Барв. 314.

Зроняти, -ня́ю, -єш, сов. в. зронити, -ню́, -ниш, гл. Давать, дать упасть; терять, потерять, утратить. Желех. Ой лісе, лісоньку, зронив єс красоньку. Вх. Лем. 421.

Ліри́чний, -а, -е. Лирическій. Не треба ліричному поетові великої словесної науки, щоб явити мирові всю красоту душі своєї. К. Гр. Кв. 17.

Оконце, -ця, с. = віконце. Мет. 8.

Оплать, -ті, ж. 1) Расходы. В хазяйстві оплать велика: на робітника, на вози. Рк. Левиц. 2) Подать, налоги. Оплать велика. Подол. г.

Пронуритися, -рюся, -ришся, гл. = пронурити. Вх. Зн. 49.

Скиба, -би, ж. 1) Ломоть. Одрізана скиба од хліба, вже її не притулиш. Ном. № 8990. 2) Пластъ земли при паханіи. Чуб. VII. 398. Грин. II. 152. Ум. ски́бка, ски́бонька, ски́бочка. Чуб. V. 492. Порізав кавуна на скибки. Левиц. Пов. 229. Ой ори, ори, синку, дрібненьку скибку. Чуб. III. 389. Розріжеш яблучко і даси по скибочці всім. Г. Барв. 343.

Снувальниця, -ці, ж. = снувалка. Угор. МУК. III. 24.

Тарко, -ка, м. Кличка пестрой собаки. Шейк.