Бруя, бруї, ж.
1) Быстрое теченіе въ рѣкѣ. Виїхав човном на річку, саме на брую.
2) Сквознякъ. Воли заслабли, бо їх поставили в теплій кошарі саме на бруї.
Відмолюватися, -лююся, -єшся, сов. в. відмолитися, -люся, -лишся, гл. Отмаливаться, отмолиться, избавиться отъ кого молитвой. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь.
Віленко, -ка, с. Ум. отъ вільце.
Досва́тати, -таю, -єш, гл. Досватать.
Дохожа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = дохо́дити. 1) Нехай би нас стали козаки зачувати, до нас дохожати, смерти нашої доглядати. 2) Я до тебе, дівчинонько, я до тебе дохожав, я до тебе, серце моє, чорну стежку утоптав. Слічная панна да там дохожала, злото позбірала, золотару дала. 3) до ро́зуму дохожа́ти. Созрѣвать умственно. Стали тії сини до розуму дохожати, стали собі молодії подружжя знахожати.
Зати́нка, -ки, ж. Нижняя треть, нижняя утолщенная, послѣ зарубки, часть веретена.
Лисні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Блестѣть; лосниться. Вода лисніє у криниці. Всюди блищало і лисніло по світлицях. (Панок) з круглим червоним лицем, так гладесенько виголеним, що воно у його аж лисніло.
Останок, -нку, м. 1) Остатокъ, останокъ. Назбіралось останків ламаного сім кошиків. Де їх могили? Де лежить останок славного Богдана. 2) Помилованіе, пощада. Нехай жінка назбірає срібла, злота досить, нехай мене викупляє та й останку просить. до оста́нку. До конца, до смерти. Як не дасть Бог талану змалку, то й не буде до останку. на останку, на останці. Ha концѣ, въ концѣ, наконецъ. Не будь же ти на мене, як я був на останці віка моєю на тебе. На останці прикро вузлом прикрутив, щоб ніхто того не провідав.
Погрожування, -ня, с. Угрозы. Мужицька мова... піднялась до погорджування великою гординею і до погрожування великій потузі.
Провести, -ся. Cм. проводити, -ся.