Зорявий, -а, -е. = зоряний. Зорява стяга рожева зорялася. Зоряве небо миготить.
Карниз, -зу, м. Карнизъ. Стояла палата хороша, висока, убрана в карнизи.
Кателицтво, -ва, с. Католичество. Теперечки тілько мені і надії, що на те кателицтво і патерів.
Кидати, -даю, -єш, [p]одн. в.[/p] кинути, ки́ну, -неш, гл.
1) Бросать, кидать. Та й почав мені кидати у пазуху п'ятаки з обох кишень. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Ой взяли го за реберні та й кинули через дверці.
2) Оставлять, бросать, переставать. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Кидай... вечеряти: час на коня сісти.
3) — воду. Качать насосомъ.
4) — кров. Дѣлать кровопусканіе.
5) — сіно. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать.
6) — лихом об землю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм.
7) кинути оком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась.
8) кидати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю.
Костомаруватий, -а, -е. Ширококостый. Широке костомарувате чоло, ніби воляче.
Пожива, -ви, ж.
1) Пища. Хиба се ти даєш поживу леву і левенят годуєш у пустині?
2) Пожива. Літ з десять був у нас суддею Глива... Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, в Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива.
Полоскатися, -щуся, -щешся, гл. Плескаться въ водѣ, мыться. Що на морі та на дощечці красна дівчина полощеться; полощеться, одівається, в черевички обувається.
Тиш, а тиш!, меж. Крикъ, которымъ гонять овець.
Упин, -ну, м.
1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину.
2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Cм. спин.
Утеряти, -ряю, -єш, гл. Утратить, потерять, лишиться. Та втеряла вчора вечір, втеряю й тепера. Свою красоньку втеряла.
