Верч, -ча, м.
1) Свертокъ, пучекъ.
2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. Ум. верчик, верчичок. Що за той верчичок шпалер?
Забала́мкати, -каю, -єш, гл. Зазвонить (о бубенчикахъ, о маленькомъ церковномъ колоколѣ).
Зави́дувати, -дую, -єш, гл. Завидовать. Ой у броду, ой у броду брамі дівчини воду, там козаченько коня напуває, завидує на її вроду.
Зрадіти, -ді́ю, -єш, гл. Обрадоваться. «Вже козак твій назад іде». А козачка тому зраділа. Пані зраділа. Як вгляділо я вас, так аж зраділо.
Кліпко, -ка, м. Мигающій глазами.
Обчепляти, -ля́ю, -єш, гл. Обвѣшать. Обчепляв старця торбами.
Плигнути, -гну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ плигати. Прыгнуть.
Поздоровлення, -ня, с. Поздравленіе.
Хорма, -ми, ж. = хворма.
Шломак, -ка, м. У горшечниковъ: оскребки глины, счищаемые съ рукъ и съ круга во время формировки мисокъ.
