Вівчарик, -ка, м.
1) Ум. отъ вівчарь.
2) Родъ игры на свирѣли.
3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик.
Гармонійний, -а, -е. Гармоническій.
Дви́гати, -гаю, -гаєш, одн. в. дви́гну́ти, -гну, -гнеш, гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні погою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, папе брате, людей розбивати.
Зада́внений, -а, -е. Пришедшій въ давность; застарѣлый, запущенный (о болѣзни). Задавнена хвороба.
Карабинер, -ра, м. Карабинеръ.
Марму́рок, -рку, ж. Родъ глины.
Озадок, -дку 1), м. Задняя часть туши. З барана озадок. 2) мн. Остатки. Тому чоло, а мені озадки.
Подунути, -ну, -неш, гл. = подути. Сонце пригріло, вітер подунув.
Унук, -ка, м. Внукъ. Набрались, діди біди, поки набули, а внуки — муки, поки збули. . Ум. унучок.
Чустря, -рі, ж. ? Біга, як Синякова чустря.
