Вивертіти, -ся. Cм. вивірчувати, -ся.
Відкочувати 2, -чую, -єш, гл. Откочевать. Татаре.... одкочували собі геть у.... степи.
Зашко́дити, -джу, -диш, гл. Повредить; помѣшать. Слабому животові і пиріг зашкодить. Півкварта горілки зашкодила мені. Вовк кинеться на того чоловіка, котрий йому зашкодить догнати чорта. Бог як нам уродить, то буде нам і всім, і злодій не зашкодить. .
Кияка, -ки, ж. Ув. отъ кий.
Одч.. Cм. отъ відчалити до відчухрати.
Пху! меж. Тьфу!
Роспотрушити, -шу, -шиш, гл. = рострусити 1. Стала ся томити, де мат гніздо вити: вила бим го вила.... та на ліщинойці; ліщинойку рушит, гніздо роспотрушит, гніздо роспотрушит, діти мі оглушит.
Тінь, -ні, ж. Тѣнь. Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді. тільки його́ тінь хо́дить, — т. е. такой онъ худой, изнеможенный.
Утечи, -чу, -чеш, гл. = утекти. Чоловік не годен своїй долі утечи.
Хоронити, -ню, -ниш, гл.
1) Хранить. Труну спускали полотном, шо ще баба пряла, хоронили його на сорочки. Хорони, Боже!
2) Прятать. Було виплачеться Параска у коморі, виплачеться добре, а від людей хоронила, що щемить серденько.
3) Хоронить. Тіло козацьке находити, в чистім степу хоронити.
