Дале́кий, -а, -е. 1) Далекій, дальній. До любої небоги нема далекої дороги. Чи то граки, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі. Доріжка, доріжка та широка і далека. 2) Отдаленный, далекій. Степ широкий, край далекий, милого не бачу. По далекому Дунаєчку злая буря вихожає-виступає. В далекому краю в чужу землю.... заховають. Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, одна, як та пташка в далекім краю. Ум. Далече́нький. Тепер нічка темненька, доріженька далеченька.
Дзмі́їв, -ва, -ве = Зміїв.
Зба́бчений, -а, -е. Сморщенный. Горох збабчений.
Зубка, -ки, ж. Порода лука съ маленькими продолговатыми луковицами.
На́дро, -ра, с. 1) Нѣдра, лоно. Нехай Господь її прийме, мою голубоньку, на своє надро. Не приймеш кісточок моїх у рідне надро, де лежить старенький батечко. 2) Пазуха. Хліб десь за надром лежав.
Пащикуха, -хи, ж. Болтунья; крикуха.
Примісити, -шу́, -сиш, гл. Примѣсить.
Тисячній, -я, -є. 1) Тысячный, который стоить тысячу.
2) Одинъ изъ тысячи. Не оправдить і тисячнього слова.
Умрець, умерця, м. = мрець. Умерці здвигнулись на родимім полі.
Ціпчак, -ка, м. Родъ маленькой птицы.
