Бережки, -ків, м. мн. Металлическая обдѣлка краевъ у ножеваго черенка.
Ворожбитка, -ки, ж. Ворожея, чародѣйка.
Джа́рка, -ки, ж. = Чарка. А я йому джарку вина, меду дві.
Драголю́б, -ба, м. Раст. a) Mentha arvensis, полевая мята, б) Lycopus europaeus L. Ум. драголю́бчик. Ти, Одарко, ти, голубко моя, що ти мені та за зілля дала? Дала тобі драголюбчику, ти Іванку, мій голубчику.
За́дувка, -ки, ж. Мятель.
Ладянка, -ки, ж. Часть повісма, горсть льна или конопли.
Непроха, -хи, об. Не просящій.
Огир, -ра, м. = огер. Прискочив перше до Камили, як огир добрий до кобили.
Піддивлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. піддиви́тися, -влюся, -вишся, гл. Подсматривать, подсмотрѣть. Пішли під вікно піддивляться — як вона буде робить.
Потирати, -ра́ю, -єш, сов. в. потерти, -тру, -тре́ш, гл.
1) Тереть, потирать, потереть. Ученики його їли колосся, потерши в руках. Чи не висять рушнички нам потерти ручки? Не лучче б нам з ляхами... мирно пробувати, аніж пійти лугів потирати, своїм тілом комарів годувати. потирати руни об ко́го. Помыкать кѣмъ. Досталося ледачому руки потирати. Барили воду з нас ледачі дуки і потирали об козацтво руки.
2) Разбить. Буком узяв, потер горці до жука.
