Засвічувати, -чую, -єш, сов. в. засвіти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Зажигать, зажечь. Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. 2) Только сов. в. Засвѣтить, засіять. Колись і в наше віконце засвітить сонце. Місяць у віконечко засвітить. Засвіти, Боже, з раю нашому короваю, щоб було виднесенько краяти дрібнесенько. аж зірни́ці засвітили. Искры изъ глазъ посыпались. 3) ті́лом засвіти́ти. Показать голое тѣло. воло́ссям засвіти́ти. Открыть волоса (о замужней женщинѣ).
Лаверджет, -та, м. = левержет.
Побучавіти, -вію, -єш, гл. Разбухнуть.
Поколещина, -ни, ж. = поколесне.
Порскати, порськати, -каю, -єш, гл. 1) Брызгать. 2) Сыпаться, летѣть во множествѣ. В неділю рано дрова рубали, а ми до личка тріски порскали. 3) Выскальзывать; о вѣтви: вырываться изъ рукъ вверхъ.
Потроїти, -рою, -їш, гл. Раздѣлить на три части.
Прометушитися, -шу́ся, -шишся, гл. Просуетиться.
Сміттюга, -ги, ж. Ув. отъ сміття. Множество сору.
Таськати, -каю, -єш, гл. Призывать утокъ, крикомъ: тась-тась!
Ціця, -ці, ж. = ци́ця.
