Гу́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Стучать, грохотать. Прибіг він до хати, став у двері гуркать. Дощечка густиме та гуркатиме. Гуркали дверима. Cм. Грюкати. 2) О доеніи: сразу выжимать молоко изъ всего вымени. Вівчар.... ловить (вівцю) за дійки і уперед їх продоює пальцями; потім гуркає рукою відразу з цілої икри. 3) Ворковать. Голуб гуркати.
Задвижа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. = задвигтіти.
Коловатень, -тня, м. Отдѣльно выросшій и потому вѣтвистый, развѣсистый стебель конопли.
Лю́блений, -а, -е. Тотъ, кого полюбили. Бере собі Химочку любленую. Баба сужена, а кума люблена.
Нищити, -щу, -щиш, гл. Разорять, уничтожать.
Підкинути, -ся. Cм. підкидати, -ся.
Роскошитися, -шуся, -шишся, гл.
1) Расположиться.
2) Жить въ довольствѣ. Чоловіче мій, роскоші мої, роскоші превеликії! роскошилася я за тобою, як верба над водою.
Рудобривий, -а, -е. Рыжебровый. Чужа пані рудобрива.
Смутний, -а, -е. Грустный, печальный, унылый. Хазяїн смутний, все здихає. В погоду й смутний веселим буває. Ум. смутненький, смутнесенький.
Тож нар. Тоже, также. тож бо. То-то. Тож бо й горе, що не до любости. тож бо то й є. Въ томъ то и дѣло. тож пак! Еще бы.
