Гоготати, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. А наша хати полум'ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала.
Заверті́ти, -ся. Cм. заві́рчувати, -ся.
Звеселя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. звесели́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Развеселять, развеселить. То пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив, Гетьманщину звеселив. Моє серце звесели.
Йойкати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] йойкнути, -ну, -неш, гл. Плакать, вопить, вскрикнуть. А на зуб собі йойкай! Ні плаче, ні голосить, бо відай не може, лиш часом, часом йойкне: Боже милий. Боже!
Нині нар. Сегодня. Бодай мій ворог знав, що нині за день. Від нині бачитимете небо відкрите.
Островище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ островъ.
Отаманський, -а, -е. Атаманскій.
Підплигнути Cм. підплигувати.
Слинявий, -а, -е. Слюнявый. Який дідок слинявіш, а всі його цілують.
Шугалія, -лії, ж. Большая лодка. Слово встрѣчается также у Климентія: Робят окрент, кораблі і гемії, каторги, обшивні струги і шугалії.
