Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хрунь

Хрунь, -ня, м. 1) Эпитетъ свиньи. (Галиц.). Желех. 2) Въ Галиціи: избиратель, продающій свой голосъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 416.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХРУНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХРУНЬ"
Відрубність, -ности, ж. Отдѣльность.
Війтівство, -ва, с. Должность війтова.
Зрадок, -дка, м. Зрадник. Плини. плини, майстрова, від кладки до кладки, щоби знала й пам'ятала, які шевці зрадки. Чуб. V. 1086.
Каштелянський, -а, -е. Кастелянскій.
Нечесно нар. Нечестно.
Обрепшитися, -шуся, -шишся, гл. = обрепкатися. Желех.
Овід, о́вода, м. Оводъ.
Перетерти, -ся. Cм. перетирати, -ся.
Пообвірчувати, -чую, -єш, гл. Обворотить, обвить (во множествѣ).
Риґівниця, -ці, ж. У ткачей: дощечка съ отверстіями для вставки въ нихъ концевъ начиння или блята, когда сквозь послѣдніе пропускаютъ нити основы; риґівниці бываютъ при этомъ подвѣшены. Конст. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХРУНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.