Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хрунь

Хрунь, -ня, м. 1) Эпитетъ свиньи. (Галиц.). Желех. 2) Въ Галиціи: избиратель, продающій свой голосъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 416.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХРУНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХРУНЬ"
Вдовувати, -вую, -єш, гл. = удовувати.
Глижка, -ки, ж. Комочекъ. Черниг. у. Ум. глижечка.
Заба́рно нар. Медлительно.
Крутогорий, -а, -е. Съ обрывистыми горами. Дніпр той дужий крутогорий. Шевч. 562.
Накоха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Налюбиться, насытиться вдоволь любовью. Я й не накохалась. Левиц. І. 49.
Нуздати, -даю, -єш, гл. Зануздывать, надѣвать узду.
Отаманити, -ню, -ниш, гл. = отаманувати. Отаманити — не чарку в руці держати: треба в голові багато думок обертати.
Послушниця, -ці, ж. Служанка. Ум. послушничка. І дядина мого батька була в неволі (у татар). Вісім год послушничкою була. О. 1862. V. З нар. уст, 85.
Уклопочаний, -а, -е. Озабоченный.
Цундрина, -ни, ж. = цундря. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХРУНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.