Винитися, -нюся, -нишся, гл. Виниться.
Винний I, -а, -е. 1) Виновный, виноватый. За єдного винного сто невинних гине. Я цьому не винна. Не винна доля, винна воля.
2) Долженъ, должный. Так як я вам винний. Вона мені винна карбованця.
Ду́рність, -ности, ж. Глупость. А все то дурність робе. Молодість — буйність, а буйність — дурність.
Купання, -ня, с. Купанье.
Миротво́рний, -а, -е. Примиряющій.
Наве́рнений, -а, -е. 1) Обращенный, повороченный. 2) Наваленый. Прийшов, аж там змій камнем навернений. 3) Обращенный (въ вѣру). Баба також, як і вона, відьма, а дочка ше не навернена.
Огрядненький, -а, -е., Ум. отъ огрядний.
Перчити, -чу, -чи́ш, гл. Перчить, посыпать перцемъ. Чим ми їм будем солити? Чим ми їм будем перчити?
Пообсмалювати, -люю, -єш, гл. Опалить (во множествѣ).
Упірний, -а, -е. = упертий. Упірна коза вовку користь.
