Заволі́чка, -ки, ж. 1) = волі́чка. Капшук повен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті. 2) Ремешекъ или веревочка, которыми въ ярмѣ прикрѣплены вверху снізки къ чашовин'ѣ. 3) Гвоздь, которымъ стянута оковка обода (вірвант) въ колесѣ воза.
Косорогий, -а, -е. Съ рогами, обращенными въ разныя стороны.
Лича́к, -ка́, м. 1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. 2) Веревка изъ лыкъ. 3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв'яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками.
Обиватель, -ля, м. Обыватель, гражданинъ.
Обмурзатися, -заюся, -єшся — гл. = замурзатися.
Оруда, -ди, ж. Работа, хлопоты. Неня лягли на постіль припочивати, бо з великої оруди та гей трудні були.
Пацірник, -ка, м. Раст. a) Althaea officinalis. б) — дикий. Malva silvestris.
Плечинда, -ди, ж. Родъ пироговъ или ватрушекъ — съ творогомъ или тыквой. Cм. плачинда.
Поволочка, -ки, ж. Поволочка. За котики та в поволочку.
Світоправній, -я, -є. Управляющій міромъ. Світоправня єзуїцька сила.
