Арти́ст, -та, м. 1) Артистъ, художникъ. 2) Актеръ. Публика тобі живому квітки кидала як солому, а вмер, артисте-небораче, то й байдуже.
Бев!, меж. Подражаніе протяжному удару колокола.
Бракнути, -не, гл. безл. Недоставать. Бракне копійки.
Вимок, -ка, м. Мѣсто, гдѣ вымокъ посѣвъ.
Затрю́хати, -хаю, -єш, гл. Побѣжать мелкой рысцой.
Огузка, -ки, ж. Огузокъ, задняя, нижняя часть чего-либо. Там то мелник хороший... ані мірки не просить, сам огузку заносить.
Пердіж, -жа, м. Испусканіе вѣтровъ.
Підбрехач, -ча, м. Человѣкъ, помогающій лгать. Въ шутку такъ называютъ второго свата, который, при сватовствѣ, своими поддакиваніями и добавленіями помогаетъ товарищу. Та у нього чимало є чого, каже перший староста. — Де то чимало? каже підбрехач. — У нього усього є багацько.
Побідувати, -ду́ю, -єш, гл. Побѣдствовать. Не що вже робити, тра побідувати.
Роскарякуватий, -а, -е. 1) О деревѣ: со стволомь, расходящимся въ верхней части.
2) О человѣкѣ, который ходить разставя ноги.
