Без'язикий, -а, -е. 1) Не имѣющій языка. Без'язика коняка. 2) Нѣмой, безсловесный. І всі у ряд поставали, наче без'язикі. Дружки без'язикі. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без'язикої.
Глушман, -на, м. = глушан = глушко.
Дорі́кливий, -а, -е. Укоризненный.
Навскі́с нар. Наискось. Cм. навкіс, навкоси.
Оттодішній, -ня, -нє Тогдашній, вотъ тогда бывшій.
Побевкати, -каю, -єш, гл. Позвонить въ колоколъ нѣкоторое время.
Повнісінький, -а, -е. Совершенно полный, полнехонький. Засіки повнісінькі грошей. Хазяїн (торбу) взяв, повнісіньку червінцями й напхав.
Пообполювати, -люю, -єш, гл. Ополоть (во множествѣ). Малину вже пообполювала.
Розіслати I, -шлю́, -леш, гл. см. розсилати.
Тато, -та, м. Отецъ. Вийди, доню, на. улицю тата визирати. Ум. и ласк. Татко, татенько, татечко, татонько, таточко, татульо, татуленько, татунь, татуньо, татусь, татусьо, татусик, татцьо, татценько. Ой татоньку, мій голубоньку! Ми з мамою щось порались коло печі, а татуньо були в церкві. Татуся.... на той раз не було.
