Безодголосний, -а, -е. Беззвучный.
Бишак, -ка, м. Сортъ крупныхъ астраханскихъ сельдей.
Добротли́во нар. Добродушно, благодушно.
Духопе́л, -лу, м. Употр. въ выраженіи: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. У Мирнаго Ум. духопелик въ знач. ударъ рукой.
Кишеня, -ні, ж. Карманъ. Спасибі в кишеню не ховають. Шага з кишені панської виймає. Дума. У латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. чортова кише́ня. Родъ брани. Отто дочка, а то батько — чортова кишеня. в кишені гуде. Пусто въ карманѣ, нѣтъ денегъ. Ум. кишенька. Бере люльку у кишеньку, йде до корчми пити.
Ма́рево, -ва, с. 1) Сухой туманъ, волнующіяся испаренія. Сонце піднялось височенько, роса висохла; над ставками, над гадками затремтіло ясне марево. 2) Миражъ, обманчивое видѣніе. Марево, паноче, увесь світ мороче. Марево мріється, неначе діється.
Намо́нятися, -няюся, -єшся, гл. 1) Натрудиться, устать. Так за день намонялась, що крий, Боже! аж кісточки всі болять. Я оце так за ранок намонявсь, тілько хотів супочити. 2) Напиться пьянымъ, налимониться. Намонявся так, що ні татка, ні матки, — нічого не тямле.
Незгірш, незгірше, нар.
1) Не хуже. Взнала й я незгірш старенької моєї, почім на світі ківш лиха.
2) Не особенно худо, сносно. В сього хазяїна було мені незгірш.
Рушниця, -ці, ж. Ружье. Ой упала Бондарівна близько перелазу — забив, забив пан Каневський з рушниці одразу. Ум. рушничка. З рушнички золотої стріляє пташки.
Щипальці, -лець, с. мн. Челюсти у насѣкомыхъ.