Доко́лювати, -люю, -єш, сов. в. доколо́ти, -лю́, -леш, гл. Докалывать, доколоть.
Засина́ти, -на́ю, -єш и засипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. засну́ти, -сну́, -неш, гл. 1) Засыпать, заснуть. Серед миру я лягаю, тихо засинаю. Ходила, блудила та й заснула, приїхав Гриць мій, — я й не чула. Заснули думи, серце спить.
Майстеро́ва, -вої, ж. = і. Майстрова. Крають кравці, крають да вже й докривають, на молоду майстерову з ока поглядають.
Ненила, -ли, об. Высокій, неповоротливый человѣкъ.
Панів, -нова, -ве Принадлежащій барину. Ото прийшла до панової хати.
Покрутитися, -чу́ся, -тишся, гл. Покружиться. Старі покрутились, а молоді навчились.
Реп'яшок, -шка, м. 1) Ум. отъ реп'ях. 2) Раст. Xanthiun strumarium L. 3) Родъ вышивки.
Сущий, -а, -е. = сутий 1. Новомлинка (горілка) — води половинка, а коропська — суща.
Ударятися, -ряюся, -єшся, сов. в. ударитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Только сов. в. Удариться, ударить себя. На руках понесуть тебе, щоб не вдаривсь об камінь ногою. Да вдарилась мати, об поли руками: тепер же я, мої діти, пропали із вами. Ой підлинув соколонько під зелений сад та вдарився крилечками об зелений сад. Шляхтянка скрикнула, підняла руки до неба і, як нежива, вдарилась об землю. 2) Бросаться, броситься, побѣжать. Дівчата вдарилися в-ростіч. В погонь.... ударилась за Марком. ударитись навтікача. Броситься бѣжать. 3) Отправляться, отправиться. Ударилась в город мамкувати. у мандри вдарилась. Отправилась въ дорогу, пошла бродяжничать. 4) Обращаться, обратиться къ кому, прибѣгнуть къ кому. Вона вдарилась до знахарки. вдарятися в що. Прибѣгать къ помощи чего, обращаться къ чему. Не плач, мати Оврамихо, не вдавайся вліки, — випроводила сина Овраменка у поход навіки. Не плач, мати Оврамихо, не вдаряйсь в ворожки, — поховали сина Овраменка в степу край дорожки. Cм. вдаватися. 5) ударитись у голос, у плач. Заплакать. 6) — у тугу. Запечалиться.
Хрінів, -нова, -ве Хрѣновый. Хрінова мати (редька). що за хрі́нова мати? вм. чортова, катова мати. Пожалував, бодай його хрінова мати жалувала!
