Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Відцуруватися, -руюся, -єшся, сов. в. відцуратися, -раюся, -єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться отъ кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п'ять раз вони од старої науки й словесности одцурувались. Ой чули через люде — тебе рід одцурався. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався.
Круховий, -а, -е. . крухова сіль Каменная соль.
Матриґа́н, -ну, м. Раст. Atropa Belladona.
Незвиклий, -а, -е. Непривыкшій.
Пивник, -ка, м. Продавець пива. Там був пивник — той що пиво продає.
Підняття, -тя́, с. Поднятіе; возвышеніе.
Подібність, -ности, ж. Сходство.
Скручування, -ня, с.
1) Скручиваніе.
2) Сворачиваніе, поворачиваніе.
Стіночка, -ки, ж. Ум. отъ стіна.
