Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відпозивати

Відпозивати, -ва́ю, -єш, гл. Вернуть судомъ. Дак я оце іду позивать: може як небудь чи не відпозиваю своє. Чуб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПОЗИВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПОЗИВАТИ"
Відщепити, -ся. Cм. відщепляти, -ся.
Волочільник, -ка, м. 1) Работникъ, боронующій послѣ посѣва. 2) = волочінник. Желех.
Гита, -ти, ж. Доска, составляющая 1/8 распиленнаго и расколоннаго древеснаго ствола. Сумск. у. Вас. 148.
Дору́буватися, -буюся, -єшся, сов. в. доруба́тися, -ба́юся, -єшся, гл. Дорубываться, дорубиться. Сокира свого дорубається. Ном. № 4090.
Імати, -ма́ю, -єш, сов. в. іми́ти, іму́, ме́ш, гл. 1) Брать, взять, поймать, хватать, схватить. Ном. № 6889. Наперед невода риби не імати. Ном. № 2603. Як заверли мрежі, імили двіста штири риб. Гн. І. 124. Ой казав пан круль Варвару імити. МУЕ. III. 52. 2)віри. = няти віри.
Кімня́хъ, -ха, м. = Кім'я́х.
Німо нар. Нѣмо; безгласно; молчаливо. У хаті сумно, німо. Мир. Пов. І. 134. На мене мати якось приглядається, наче що випитує німо. Г. Барв. 238.
Поманити, -ню́, -ниш, гл. Поманить.
Скарати, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263.
Туркенька, -ки, ж. Ум. отъ туркеня.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДПОЗИВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.