Допі́зна нар. До поздней поры. Він сидів допізна.
Заколо́джувати, -джує, сов. в. заколо́дити, -дило, гл. безл. Сдѣлаться запору. Як заколодило, так який уже день і на двір не ходе.
Здоро́житися, -жуся, -жишся, гл. Истомиться, чувствовать себя разбитымъ послѣ дороги. Здорожився, усе тіло болить.
Комисар, -ра, м.
1) Комиссаръ. Чого вже не робили тії старости й комисари з городовими козаками.
2) Исправникъ. Добре було жити, поки не писали пани комисари хлопців у некрути. Я бачив сам таких і може б показав, да цур йому! боюсь: росержу комисара. Ум. комисарчик. Приїхали комисарчики, зі Львова писарчики господу записати, де має король стати.
Перемолочувати, -чую, -єш, сов. в. перемолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Перемолачивать, перемолотить.
Приломитися, -млюся, -мишся, гл. Приноровиться, примѣниться, набить руку.
Пристрітище, -ща, м. Ув. отъ пристріт.
Спілий, -а, -е. Спѣлый. Їх зрізують, як спілий колос в полі. Ум. спіленький, спілесенький.
Спозирати, -ра́ю, -єш, сов. в. спозирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = споглядати, споглянути. На все цікавим оком спозирає. Спозирають на свіжі, ще теплі поланиці.
Утеребити, -блю, -биш, гл.
1) Вложить, всунуть. Утеребив Бог душу як у пня. Втеребила в пісок жовтий старі сині руки.
2) Всучить, дать. Комусь (землемѣръ) утеребив таку пайку, що нічого тобі не вроде. Козаку бідному нетязі коновку в руки втеребила.
