Боти мн. (ед. ч. бота?) Дубовыя доски для лодокъ.
Дурні́сінький, -а, -е. Совершенно глупый. дурни́й дурні́сінький. До крайности глупый.
Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Наплюва́ти, -люю́, -є́ш, гл. Наплевать. Наплюю я багачу, коли хліб свій молочу. і в ха́ту не наплює́. И на минутку не заглянетъ, не зайдетъ. Як до чужих, то і на увесь день, а до мене — і в хату не наплювала.
Обголити, -ся. Cм. обголювати, -ся.
Підскарбая, -бої, ж. Казнохранительница въ женскомъ братствѣ.
Постеля, -лі, ж.
1) = постіль. І я кровавыми сльозами не раз постелю омочу.
2) Божа постеля. Смертный одръ. Скоро його мати старая на божої постелі вздріла, на своє лице християнськеє хрест собі положила. Ум. посте́лечка.
Сніданок, -нку, м. Завтракъ.
Увозитися, увожуся, -зишся, сов. в. увезтися, увезуся, -зешся, гл.
1) Ввозиться, ввезтись.
2) Въѣзжать, въѣхать.
Утнути Cм. утинати.
