Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

горар

Гора́р, -ря, м. Лѣсникъ въ горахъ. Вх. Уг. 233.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 309.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРАР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОРАР"
Варкось нар. = варко 2. Вх. Зн. 5.
Забу́рний, -а, -е. Буянь. Він як п'яний, — страх який забурний. Міусск. окр.
Катуша, -ші, ж. Мученіе, пытка. У п'ятницю порубали, в суботу завили, а в неділю до Драгіри в катушу трутили. Гол.
Коїти, -ко́ю, -їш, гл. Дѣлать, творить (преимущественно дурное). Се воно коїть не хто, як проклятущий Іванець. К. ЧР. 75. Лихо коїти. Ном. № 2874.
Ману́ти, -ну, -ниш, гл. Манить, приманивать. Зміев. у.
Наки́нути, -ся. Cм. накидати, -ся.
Оленка, -ки, ж. Родъ жука: бронзовка золотистая. Золотою оленкою пустив тебе Господь на сонечко. Г. Барв. 354.
Просвяткувати, -ку́ю, -єш, гл. Провести святки.
Розбовкати, -каю, -єш, гл. Раззвонить, разболтать.
Спроста нар. Спроста. Г. Барв. 326. Уже ж то не спроста в його такий жупан. Греб. 390.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОРАР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.