Жупа́ння, -ня, с. соб. отъ жупан. На що ж ти, моя доню, вважала, що ти того запорожця сподобала? На жупання, моя мати, на жупання.
Заці́пити, -пить, гл. безл. Отнять языкъ. Бодай тобі заціпило. Просить батько й мати на хліб, на сіль і на весілля, — та й заціпило їй сказати: і я прошу.
Клепати, -па́ю, -єш и клеплю, клеплеш, гл.
1) Ковать. Коваль клепле, поки тепле.
2) Отпускать косу. Тне косарь, не спочиває. Не клепає коси. Де теє ще у Бога літо, а він уже косу клепа.
3) Бить, звонить в колотушку.
4) Бить. Як почав він мужика то в той висок, то в сей — клепа, клепа — йому, сердешному, аж очі помутились, а той клепа. о) Клеветать. Поніміють, що клепали, гордим серцем промовляли.
6) клепати язиком. Говорить вздоръ.
Ми́гкати, -каю, -єш, гл. = мигтіти.
Навіже́нство, -ва, с. Безуміе, сумасбродство.
Прибіч, -бочі, ж. Прибыль, доходъ. Вона оплачує ґрунт і прибічі має карбованців з триста.
Слободно нар. Свободно. Ум. слободне́нько, слободнесенько.
Тин, -ну, м. Плетень, тынъ. Живе, як сорока на тину. Ні в тин, ні в ворота. посл. ум. тино́к, тиночок.
Уплинь за водою. По теченію. У путь, у дорогу, ой уплинь за водою. Пішла моя розмовонька уплинь за водою.
Хекати, -каю, -єш, гл. = хакати. Як літом собака хекає, виваливши язик, то то, кажуть, він приказує: «на ката хата, на ката хата».
