Видзвонити Cм. видзвонювати.
Водити, -жу, -диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме!
Кутати, -таю, -єш, гл.
1) Кутать.
2) Заботиться о комъ, досматривать, воспитывать (дѣтей).
3) Успокаивать, усмирять.
Піддурювати, -рюю, -єш, сов. в. піддури́ти, -рю́, -риш, гл. Обманывать, обмануть, надувать, надуть. Дивиться — нема нічого: о, піддурили бісови сини. Як кликали нас вилець вити, то казали мед-вино пити..., а вони нас піддурили та водою напоїли.
Ремесничий, -а, -е. = ремесницький. Ремесничий цех.
Румак, -ка, м. Аргамакъ, ратный, боевой конь. Пришила свиня до коня та й каже: ось бо й я румак.
Скортіти, -тить, гл. безл. Сильно захотѣться. Його впять скортіло зазирнуть.
Тусан, -на, м. = стусан. Дати тусана.
Угроватий, -а, -е. = вугроватий.
Ушечко, -ка, с. Ум. отъ ухо.
