Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гур-гур

Гур-гур, меж. звукоподражаніе грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) по під вікнами й стихло. Левиц. Пов. 317. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. О. 1862. V. 80. У М. Вовчка о разсыпавшихся бусахъ. Як ірвоне з себе коралі дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, роскотилися. МВ. ІІ. 160.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 340.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУР-ГУР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУР-ГУР"
Безмежний, -а, -е. Безграничный, безпредѣльный. Желех.
Блаватний, -а, -е. Шелковый.
Валасатися, -саюся, -єшся, гл. Шляться, таскаться, скитаться. Мені нема ні зіми, ні літа: я завсегда в роботі. Поздоров Боже мир — пропитає мене. А ти де валасалася? ЗОЮР. І. 10. Став валасаться по світах. Сим. 203.
Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ном. № 289. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» Н. п. 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Гремота́ти, -чу́, -чеш и гремоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грімотати.
Две́рник, -ка, м. Придверникъ. Жел.
Зе́рнечко, -ка, с. Ум. отъ зерно.
Онь нар. = ониж. Вх. Зн. 44.
Повічайка, -ки, ж. = повіка. Вх. Уг. 260.
Поволокти, -чу́, -че́ш, гл. Поволочь, потащить. Москаль встав і насилу поволік потомлені ноги. Левиц. І. 2. Чи не поволочеш ти вовчого хвоста? Ном. № 11037.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУР-ГУР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.