Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуркотій

Гуркоті́й, -тія́, м. Стучащій, неспокойный человѣкъ. Рк. Левиц.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 341.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРКОТІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРКОТІЙ"
Виньмати, -маю, -єш, гл. = виймати. Аф. 335.
Витяти Cм. витинати.
Довгоні́г, -но́га, м. Длинноногій. Черном.
Дрегну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = дремнути. А наймит справді мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги. Г. Барв. 198.
Заболі́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Заболѣть. Заболіла голова, сама не знаю чого. Чуб. 123.
Зав'Я́зування, -ня, с. Завязываніе.
Замо́лювати, -люю, -єш, сов. в. замоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Замаливать, замолить.
Невзадовзі нар. Въ не продолжительномъ времени.
Повозне, -ного, с. Пошлина съ воза.
Позужувати, -жую, -єш, гл. Съузить (во множествѣ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРКОТІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.