Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дихтувати

Дихтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Составлять (о письмѣ, оффиц. бумагѣ и пр.). Испор. диктувати. Черниг. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИХТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИХТУВАТИ"
Винен, винна, -не = і. винний. Винен був п'ятдесят рублів. Кв. І. 217. Чи винен той голуб, що сокіл убив? Шевч. 28.
Відлука, -ки, ж. Отлученіе; отдѣленіе отъ чего либо.
Голуб'я́точко, -ка, с. Ум. отъ голуб'я.
Городи́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Огораживаться.
Де́рти́ця, -ці, ж. 1) = Драни́ця. 2) = Те́ртиця.
Злячи, -жу, -жеш, гл. = злягти. Желех.
Мазя́, -зяти, с. Запачканное, неопрятное дитя. Борз. у.
Набі́дкатися, -каюся, -єшся, гл. Наговориться о своей бѣдѣ, о своемъ горѣ.
Ціці-баба, -би, ж. см. баба 10. КС. 1887. VI. 481. Сим. 192.
Чорногрудка, -ки, ж. Ruticilla tithys. Вх. Уг. 275.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИХТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.