Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Віхтелиця, -ці, ж. Буря, вихрь.
Довіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. дові́рити, -рю, -риш, гл. 1) Довѣрять, довѣрить. І батькові не довіряв. 2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він.
Ладунка, -ки, ж. = ладівниця. Як надів ладунку, то взяв і чортову думку. Ум. ладуночка.
Неживий, -а́, -е́ Неживой, мертвый.
Нянькувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть, служить нянькою. Нянькувала у нас коло меншого брата.
Піддужати Cм. піддужувати.
Рамик, -ка, м. Зарубка. Cм. рама 3.
Твердь, -ді, ж. Твердь. Небеса Божу славу являють, його твори вся твердь возвіщає.
Уславляти, -ляю, -єш, сов. в. уславити, -влю, -виш, гл. Прославлять, прославить. Од Припеті до Синюхи вславили себе Обухи. Славою його уславив, шаною його звеличив.
