Бубнявіти, -вію, -єш, гл. Бухнуть, разбухать.
Гоготати, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. А наша хати полум'ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала.
Гружа́вина, -ни, ж. Топкое місто, трясина.
Дядини́, -ди́н, ж. мн. Вторникъ на первой недѣлѣ послѣ пасхи, въ который поминаютъ дядей и тетокъ.
Заві́з, -во́зу, м. Привозъ, подвозъ зерна на мельницу; также подводы, привезшія зерно, и тѣснота, ими производимая. Вперше бачу, щоб такий завіз був. Коло млина вештались люде, зносили з возів мішки млива, пірнали в темноті дверей і знов вертались до возів. Завозу стояло дуже багато.
Затуля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. затули́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Закрываться, закрыться; заслоняться, заслониться. Не плач, мила, миленька, не журись, хоть обома долонями затулись. Дівчина, затулившись руками, ридає. Хоч і п'є і б'є, та менше. Я візьму, та дитиною й затулюся.
Знахуровитий, -а, -е. Умѣющій знахарствовать. А його жінка та була якась знахоровита.
Колісниця, -ці, ж.
1) Колесница (только въ литературномъ языкѣ). Cм. колесница.
2) и мн. колісниці = колішня.
Пожеребитися, -бимося, -теся, гл. Ожеребиться (о многихъ).
Чекотати, -кочу́, -чеш, гл. Стрекотать. (Птах) як стане чекотати.
