Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білити

Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. МВ. шити-білити — завтра великдень. Посл. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. Шух. І. 254. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. Левиц. І. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. Чуб. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. Чуб. V. 574. 4) Лудить. Херс.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛИТИ"
Дрімли́виці, -виць, ж. мн. Расположеніе къ дремотѣ, дремота. На мого сина дрімливиці, сонливиці і сплячки. Чуб. І. 112.
Завола́ти, -ла́ю, -єш, гл. 1) Позвать, пригласить. Заволав у шинок на могорич до поради. Полт. Вже ї мати заволала. Гол. III. 67. Ось вам Степана в хату заволала. Черн. у. 2) Воскликнуть, завопить. Тогді жиди рандарі горким голосом заволали. Н. п.
Зуверіти, -рію, -єш, гл. Покоробиться. Зуверіли дощки. Вх. Лем. 421.
Кертовиння, -ня, с. соб. Холмики, поднятые кротомъ. Желех.
Онушник, -ка, м. Тряпичникъ. Черниг.
Осолодуватий, -а, -е. Сладковатый. Ця горілка осолодувата. Н. Вол. у.
Помінятися, -ня́юся, -єшся, гл. Помѣняться. Ось тобі новенький карбованець, поміняймось на старого. МВ. І. 56.
Роман, -ну, м. 1) Раст. a) Matricaria Chamomilla, ромашка. Анн. 209. б) Chrysanthemum inodorum. Лв. 97. 2) Романъ (лит. произведеніе). Писав романи. К. Гр. Кв. 18. Ум. романець.
Упопружувати, -жую, -єш, сов. в. упопружити, -жу, -жиш, гл. Подвязывать, подвязать подпругу. Сідлай мі коня — того моцаря й а впопруж єго в сімдесять попруг. Kolb. І. 101.
Учесати, -шу, -шеш, гл. 1) Расчесать, вычесать. 2) Мочь расчесывать. гребінь не вчеше. Гребень не берегъ. 3) Сумѣть сдѣлать. На що гляне, так тобі і вчеше. Ном. № 10420. 4) Ударить. Правою рукою як учесав, дак вовк тілько геп на землю! О. 1861. X. 34. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькок, так селезень і вкипів. Мнж. 119.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.