Вилапати, -паю, -єш, гл. Выискать, найти. Ми у лісі вилапали добрих дубків, та дорогі вражі.
Вовчуг, -га, м. Раст. а) = вовконог. б) Ononis hircina Jacq.
Да́лебі́, да́лебі́г нар. Ей-ей, право. Далебі, що правда. Ой не смійся, дівчинонько, далебі не смійся! Я у тебе молодої отрути наївся. Ей, шануйся, кола хоч, бо далебі колись тмумно-здо-тло спишу на спині. А мої (діти) вже й геть то живучі. Такого їх, такого їх, що далебіг не знаю, що й діяти.
Закля́кнути, закля́кти. Cм. заклякати.
Надго́нити, -ню, -ниш, сов. в. надігна́ти, -жену, -не́ш, гл. 1) Подгонять, подогнать къ чему. Погнав він уже козу і тільки надігнав на дорогу... 2) Гнаться, погнаться, догонять, догнать. За мной турки надігнали, пана мого з мене (коня) зняли.
Одягнутися, -ну́ся, -нешся, гл. = одягтися. Багатир одягнувся, взяв мотузка і пішов.
Плюскання, -ня, с. Плесканье.
Причвалати, -ла́ю, -єш, гл. Прибрести. Еней по берегу попхався.... аж гульк — і в город причвалав.
Серпанковий, -а, -е. Кисейный.
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина.2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Ум. шпарка, шпарочка.
