Вовча, -ча́ти, с. Волченокъ. .
Гостри́ло, -ла, с. Приборъ для точенія косы.
Крейдянка, -ки, ж. 1) Мѣсто, гдѣ добывается мѣлъ. 2) Посуда для разбалтыванія мѣлу.
Ли́стячко, -ка, с. соб. Ум. отъ листя.
Постолянка, -ки, ж. Раст. Aster.
Солоней, -нею, м. Раст. Statice tomentella Boiss.
Танцівник, -ка, м. Танцоръ. Употребляется у гуцуловъ, но въ формѣ: данцівни́к.
Тулитися, -лю́ся, -лишся, гл. Жаться, прижиматься, льнуть. Переполохані панянки тулились по кутках. Оце тобі, горобчику, так не вчись, до чужої голубоньки не тулись. Жене тебе неволя з України, із рідним словом тулишся мов злодій.
Уздрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. уздріти, уздрю, -риш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Не видала сова сокола, як уздріла, аж умліла. Змій.... як уздрів, що їх нема, — та як сунув поверх комишу доганяти. Вздріла уранці, що тебе нема. Доброго нічого там не вздріла. Ой коби я свого любка на годинку вздріла.
Човен, -вна, м. Челнъ, лодка. Пливе човен води повен, а за ним весельце. човник, човниче́нько, човничок, човно́к. Аж на морі човничок біжить, а в човнику батенько сидить. Ой піду я по над береженьком, там плаває милий човниченьком.
