Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кінник

Кінник, -ка, м. = кінниця. Шух. І. 185.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 245.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІННИК"
Гніванка, -ки, ж. Гнѣвъ, ссора. Тут така була гніванка, що Господи, та й годі! Черниг.
Гоні́ння, -ня, с. Гоненіе. Шух. I. 227.
Зяти, зя́ю, -єш, гл. = зяяти. Вх. Лем. 421.
Ковзко нар. Скользко.
Мирко́ти, -ко́т, ж. мн. Особенный запахъ овецъ во время течки. Вівчарь вівці ганяє, миркотами воняє. Чуб. V. 1087.
Осиротілий, -а, -е. Осиротѣлый. Левиц. І. 404.
Рогожка, -ки, ж. Ум. отъ рогожа.
Тарілець, -льця, м. Ум. отъ таріль. Шейк.
Тургун, -на, м. Раст. эстрагонъ, Artemisia dracunculus L. Анн. 48.
Широколистий, -а, -е. Широколистый. Широколистії тополі. Шевч. 325.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.