Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

клячити

Клячити, -чу, -чиш, гл. 1) Заламывать стебли растеній для обозначенія чего-либо; вообще дѣлать кляк (Cм. кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш... покаже признаку. О. 1862. II. Кух. 65.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 256.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЯЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЯЧИТИ"
Болюх, -ха, м. Болѣзнь? Ти болюх болющий (изъ заговора отъ испуга). Мил. М. 48. Ув. болюшище. Мил. М. 11.
Буцатися, -даюся, -єшся, сов. в. буцнутися, -нуся, -нешся, гл. Ударяться, удариться, столкнуться лбами. Буцнулись так. що аж в обидвох ґулі на лобах понабігали. Брацл. у.
Вилучити Cм. вилучати.
Гармидер, -ру, м. Шумъ, крикъ, тревога, безпорядокъ, смятеніе. Гармидер, галас, гам у гаї. Шевч. 334. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Г. Арт. (О. 1861. III. 103).
Одр.. Кромѣ здѣсь находящихся словъ Cм. еще отъ відрада до відрятувати.
Повсаджати, -джа́ю, -єш, гл. = повсаджувати. Повсаджав їх до темниці. Драг. 260.
Попуск, -ку, м. Послабленіе, попущеніе — попускати. Дозволять, потворствовать. По що ж ти їм сей попуск попускаєш? К. ХП. 79.
Прийомочок, -чка, м. Ум. отъ прийом.
Спориш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Анн. 263. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі. О. 1861. IV. 103.
Хвиґу́ра, -ри, ж. 1) Фигура. 2) Крестъ на дорогѣ. Чуб. І. 186. Іде насеред роздорожжя, де три дорогії сходяться і де є три фигури. Драг. 56.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЯЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.