Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кровець

Кровець, -вця́, м. Скрытое мѣсто; убѣжище; притонъ. Увірка (= білка) наносит оріхи до дупляка, до крівця. Вх. Уг. 247.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 310.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРОВЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРОВЕЦЬ"
Волокниця, -ці, ж. Сифилитическія проявленія въ носу. Шух. I. 46.
Зроду Cм. зрода.
Обенберитися, -рюся, -ришся, гл. Шлепнуться наземь, тяжело упасть. Мнж. 187.
Підгрязити, -зи́ть, гл. безл. Сдѣлаться грязно. На дворі підгрязило, не дуже добре їхати. Канев. у.  
Повередити, -джу, -диш, гл. Повредить.
Правопис, -су, м. Правописаніе, орѳографія.
Пронурити, -рю, -риш, гл. Погрузиться въ воду. Гн. І. 31.
П'ять, -тьо́х числ. Пять.
Сабанити, -ню́, -ни́ш, гл. Сильно бранить. Желех.
Чулко, -ка, с. Головной уборъ засватанной дѣвушки: картонный обручъ, обвитый лентами, сзади также виситъ пучекъ лентъ. Вх. Зн. 81.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРОВЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.