Вирікати, -каю, -єш, сов. в. виректи, -речу, -чеш, гл. Произносить, произнести, сказать. То ж не один хто сказав — громада вирекла. Чи оддаси за мене Настусю? А Губрій.... вирік: «Віддам».
Відтів нар. = відтіль.
Завидю́щий, -а, -е. = завидущий.
Знижати, -жа́ю, -єш, сов. в. знизити, -жу, -виш, гл.
1) Понижать, понизить, опускать, опустить. Я ні перед ким очей не знизив.
2) Унижать, унизить. Не хочеться рід свій поважний знизити.
Клепачка, -ки, ж.
1) Лопатка для оттачиванія косы.
2) = клесачка.
Нажира́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. наже́ртися, -ру́ся, -ре́шся, гл. Нажираться, нажраться. Ніяк не нажереться.
Неспокійник, -ка, м. Безпокойный человѣкъ.
Обчовгати, -гаю, -єш, гл. Обтереть, ободрать треніемъ (обувь). Обчовгав зовсім підошви в чоботях.
Осика, -ки, ж. Осина, Populus tremula. Осика проклята, бо на осиці повісивсь Юда. Ум. осичка.
Поздавати, -даю, -єш, гл. Сдать (во множествѣ). Поздавали хлопців у некрути.
