Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наволічний

Наволі́чний, -а, -е. Посѣянный «наволо́ком». Чого се жито таке рідке? — Е, воно наволічне, то й рідко зійшло. Павлогр. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 472.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАВОЛІЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАВОЛІЧНИЙ"
Вигнітити Cм. вигнічувати.
Жерли́стий, -а, -е. = джерелистий.
Жрець, жерця́, м. Жрець. Жерці і ликторі стоять. Шевч. 607.
Задві́рок, -рку, м. Дворъ позади дома. Схопилась, вискочила на задвірок. Г. Барв. 237.
Заколо́ток, -тка, м. Яйцо безъ зародыша. Камен. у.
Зізва́ти Cм. ззивати.
Побрести, -бреду́, -де́ш, гл. 1) Пойти въ бродъ. Побреду я по кісточки, щоб любили невісточки. Ном. Хоч побреду через воду, да до свого роду. Чуб. V. 460. 2) Побрести. Вона подумала: мабуть мій бичок додому побрів. Рудч. Ск. II. 14.
Провірчування, -ня, с. Просверливаніе. Харьк.
Просохнути. Cм. Просихати.
Цуря, -рі, ж. Лохмотье, тряпье. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАВОЛІЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.