Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наменутися

Намену́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Начать говорить, открыть ротъ, заикнуться. Мені слова промовить не вільно при батьку: тілько наменусь — усі моргають, що треба мені за язик вкуситися. МВ. ІІ. 86.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 502.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАМЕНУТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАМЕНУТИСЯ"
Безвір'я, -р'я, с. Безвѣріе. Віра і безвір'я. Щог. В. 109.
Гладишечка, -ки, ж. Ум. отъ гладишка.
Гловарь, -ря, м. Верхній косякъ у дверей и оконъ.
До́ненька, -ки, ж. Ум. отъ до́ня.
Зовзиля, зовзуля, -лі, ж. = зозуля. Прилетіла зовзиля кувати. Зовзуля рабая раненько встала. Зенькевичъ.
Колотов, -тви, ж. = колотівка. Вх. Уг. 246.
Підпавок, -вка, м. = перепел. Вх. Зн. 446.
Поперехилятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Перевѣситься черезъ что. Королів цвіт повився по лісі, вишні поперехилялися. Г. Барв. 89.
Трачення, -ня, с. Расходъ. Шейк.
Увіз, увозу, м. Дорога въ ложбинѣ, оврагѣ. Их. Зн. 72.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАМЕНУТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.