Бибка, -ки, ж. Шишка овечьихъ экскрементовъ.  Cм. бібка.                        
                        
                                                
                          
	Золотомушка, -ки, ж. пт. Королекъ, Regulus. 
                        
                        
                                                
                          
	Кобень, -ня, ж. Капюшонъ у бурки. Надів даху... ззаду кобень так і грає. 
                        
                        
                                                
                          
	Мі́день, -дня, м. Мѣдный котелъ, мѣдный горшокъ, мѣдный самоваръ. Так в мідні клекотить гарячий. 
                        
                        
                                                
                          
	Німий, -а, -е.  Нѣмой; безгласный. Глухого а німого справи не допитаєшся.  Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, — з німими стінами.  a щоб тебе в німі дошки положили! Проклятіе: пожеланіе смерти. Ум. німе́нький. Ой постіль біленька, а стіна німенька. 
                        
                        
                                                
                          Оборонник, -ка, м. = оборонець. Ум. оборонничок. Батечку, мій голубчику, мій оборонничку, моя затулочко, оборони мене від лихої години, від невірної дружини.                         
                        
                                                
                          Перехиблювати, -люю, -єш, сов. в. перехи́бити, -блю, -биш, гл. Дѣлать, сдѣлать не такъ, какъ слѣдуетъ. Куди ні ступлю ступнем, — у всьому перехиблю, усе не по їх.                         
                        
                                                
                          Понащулювати, -люю, -єш, гл. Насторожить (во множествѣ). Коні понащулювали вуха.                        
                        
                                                
                          Розглядання, -ня, с. Разсматриваніе.  Да поїдем, братці, на прогуляння, на розглядання.                         
                        
                                                
                          Чумачина, -ни, м.
	1) = чумак. Гарний хлопець чумачина. 
	2) ж. соб. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? — Тим я тебе, моя дочко, рано не збудила, — попереду твій миленький, — щоб ти не тужила.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          