Вражий, -а, -е. Чертовъ, чертовскій, діавольскій. Чи ви пани, чи ви ляхи, а ми запорожці: пам'ятайте, вражі сини, шо ми вам не хлопці. Було б тобі, вражий сину, нас трьох не кохати. Ув. враженний. Е, враженний сину!
Головина, -ни, ж. = голова. Порубали Ігнаткові усю головину.
Добу́ти, -ся. Cм. Добува́ти, -ся.
Доо́чне нар. Лично, самолично.
Жуга́ло, -ла, с. = жигало.
Ли́півка, -ки, ж. 1) Кадка изъ липоваго дерева. Коли огляділись до липівки, що на горищі з медом була, аж вона перекинута й вилизана. 2) Родъ дыни. Ум. липівочка.
Перемахлярити, -рю, -риш, гл. Растратить. Живо перемахлярила пуд пшона.
Смалити, -лю, -лиш, гл.
1) Опалять, обжигать, жечь. Не до поросяти, коли свиню смалять.
2) — люльку. Усиленно курить трубку.
3) — литки, халяви до дівчини. Ухаживать за дѣвушкой.
4) Пить, тянуть. А він усе смале та смале наливку.
Тирч, -ча, м. пт. Turdus viscivorus, желтоносый дроздъ.
Цур меж.
1) Прочь съ чѣмъ, кѣмъ, ну его, тебя.... (выражаетъ желаніе избавиться отъ чего, не имѣть съ чѣмъ дѣла). «Цур їй, пек від нас!» каже Олена. Цур тобі, який ти дурний. Таке робили, що цур йому вже і казать. Цур тобі пек!
2) Чуръ, стой, погоди (выражаетъ запретъ, непремѣн. условіе, напр. въ игрѣ). Цур на тонший кінець! Цур, міньки не розміньки! мертвого з гроба не вертають. Е, ні, стривайте, цур не грать, а то не буду й танцювать, поки барвінку не нарву та не уквітчаюсь.
