Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

отрута

Отрута, -ти, ж. Отрава, ядъ. Мет. 90. 88. Хоч у губу візьміть: може з отрутою даєте. Ном. № 11559. Ом. Отрутонька. Чуб. V. 879.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 76.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТРУТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТРУТА"
Дряпня́, -ні́, ж. 1) Царапаніе. 2) Сдираніе, обдираніе.
Загля́діти Cм. загледіти.
Муря́нчий, -а, -е. мурманьчийВх. Уг. 253.
Панщар, -ра, м. = панщанин. Вх. Уг. 257.
Полизач, -ча, м. Лизунъ; блюдолизъ.
Помість нар. Будто, словно. І такі веселі були, щасливі! любо й подивиться, помість сам одмолодієш. МВ. І. 131.
Рукопис, -су, м. Рукопись. Ном. Од видавця. ІІІ.
Товаришування, -ня, с. Товарищескія отношенія.
Упокоюватися, -коююся, -єшся, сов. в. упокоїтися, -ко́юся, -їшся, гл. Успокаиваться, успокоиться. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось. Мир. ХРВ. 349.
Швидкати, -каю, -єш, гл. Спѣшить. Чуб. VII. 576.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОТРУТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.