Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

отроба

Отроба, -би, ж. Поносъ. Волын. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 76.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТРОБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТРОБА"
Волокти, -чу, -чеш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 189.
Годочок, -чка, м. Ум. отъ год.
Грубия́нський, -а, -е. Грубый; грубіянскій. Грубиянський вираз. К. Кр. 13.
Забавни́й, -а́, -е́. = забарний. Черн. у.
Позневажати, -жа́ю, -єш, гл. То-же, что и зневажити, но многихъ.
Стусати, -саю, -єш, гл. Толкать. Вх. Зн. 67.
Умолотися, умелюся, -лешся, гл. Подвергнуться умолу, убыли при помолѣ.
Хімлушечка, -ки, ж. Ум. отъ хімлушка.
Хлопіт, -поту, м. и пр. = клопіт и пр. Голові хлопіт, а біді весілля. Ном. № 2215.
Чобан, -на, м. Деревянный сосудъ для молока. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОТРОБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.