Багриніти, -нію, -єш, гл. Окрашиваться въ багровый, пурпурный цвѣтъ.
Городо́чок, -чка, м. Ум. отъ го́род.
Догуркоті́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. = Догуркатися.
Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Підбурювати, -рюю, -єш, сов. в. підбурити, -рю, -риш, гл.
1) Поднимать, поднять, возбуждать, возбудить, подстрекнуть, возмутить.
2) Подливать, подлить. Жид таки підбурив водиці у горілку.
Розмазчити, -чу́, -чи́ш, гл. Избить въ кровь. Пику розмазчу.
Розрубати Cм. розрубувати.
Салєник, -ка, м. Личинка майскаго жука.
Скочуватися 1, -чуюся, -єшся, сов. в. скоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Скатываться, скатиться. А по руці тихо скотилась горошиною на стіл сльоза.
2) Сворачиваться, свернуться. Як буде страшний суд, то ... небо скотиться у клубочок і впаде додолу на землю.
Шлярка, -ки, ж. Оборка. ;
