Вербинець, -нця, м. Лоза.
Відживляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відживити, -влю, -виш, гл. Оживлять, оживить. Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало.
Ди́хати, -хаю, -єш а также: ди́шу, ди́шеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Мовчи та диш! Над ним воли своїм духом дихали. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Злобствовать, имѣть непріязненныя чувства къ кому либо. Важким духом дише. Міщане вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. 2) Вѣять. Ой у полі вітер дише, билину колише.
Дога́дливий, -а, -е. Догадливый, смѣтливый. Тогді ляхи, мостивиї пани, догидливі бували, усі по лісах, по кущах повтікали. Оттоді то вдова недогадлива бувала, ще у другого козака правди питала.
Знітийник, -ка, м. — хлопський. Раст. Epilobium angustifolium.
Мудра́ція, -ції, ж. Мудренность, замысловатость, искусство. А ми втнемо рукавця і нові, хиба мудрація велика.
Пригрубник, -ка, м. ? Пани чаї та шпунти п'ють, а ми в пригрубнику знай люльки плюндримо. Cм. грубник 2.
Стуляти, -ляю, -єш, сов. в. стулити, -лю, -лиш, гл.
1) Складывать, сложить одно съ другимъ, сжимать, сжать. Яйце стулю так, що воно ізнов ціле буде. І цупко кулаки стуливши, Дареса битись визивав. стулити очі. Зажмурить глаза.
2) Соорудить, сдѣлать кой-какъ. Недавно стулив я собі оцю рясу.
Турчити, -чу, -чиш, гл. Отуречивать, обращать въ турка.
Штибель, -бля, м. Часть церковнаго зданія: конечный пунктъ церковной кровли, шаръ, на которомъ укрѣпленъ крестъ.
