Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підлеглість

Підлеглість, -лости, ж. 1) Подчиненность, зависимость. 2) Прѣль.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 169.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДЛЕГЛІСТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДЛЕГЛІСТЬ"
Безосновний, -а, -е. Необоснованный. Галиц.
Бровенятко, -ка, бровеняточко, -ка, с. Ум. отъ брова.
Збо́рчий, -чого, м. Сборщикъ податей.
Мере́на, -ни, ж. Рыба: многоусачка рѣчная (Угор.), чебакъ, Cyprinus barbus.
Мілковеддя, -дя, с. Мелководье. По мілководді скрізь розляглося широколисте латаття. Левиц. І. 63.
Молда́вка, -ки, ж. 1) Молдаванка. 2) Названіе овчины, привозной въ Полтавск. губ. изъ Бессарабіи иди Подоліи. Вас. 154.
Наздава́ти, -даю́, -є́ш, гл. Надавать, надарить.
Нежид, -да, м. Насморкъ. Нежид напав. Ном. № 12223.
Обвертати, -таю, -єш, сов. в. обверну́ти, -ну́, -неш, гл. = обгортати, обгорнути.
Потеревенити, -ню, -ниш, гл. Поболтать. Добре ми з ним потеревенили. О. 1862. IX. 61.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІДЛЕГЛІСТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.